Про роботу з важкими дітьми.
Попри все, школи можуть розвиватися й бути для своїх учнів місцем, куди вони приходитимуть із задоволенням.

Уявімо таку ситуацію.
В школі навчається хлопчик, незвичайний.
Він прийшов в школу в шість років, милий, усміхнений.
Така собі ідеальна дитина.
Через кілька місяців він змінився: дитина стає агресивною, посмішка кудись зникає.
Він почав жбурляти тарілки в їдальні, перевертати парти й стільці в класі, тікає з класу.
Але ніхто не знає, як допомогти цій дитині.

Кожен раз, коли дитина проявляла таку поведінку, я думала: що ж я такого упустила, коли стала класним керівником?
Що мені потрібно робити з такими дітьми?
Що я можу зробити, щоб його поведінка не заважала іншим учням?

Тоді я вирішила спробувати всі способи: розмовляли з дитиною, дзвонила його батькам.
Нічого не працювало.
Залишалося просто відрахувати його зі школи, але я знала, що це допоможе нам (школі), але не дитині.

Насправді це не поодинокі сценарії.
Знайти однозначне рішення майже не можливо, але допомогти такій дитині навчитися керувати своїми емоціями варто. Очевидно, вчителі завжди повинні тримати в фокусі емоційний стан дітей.

Але в реальності, коли у тебе в класі 30 учнів й дин з них раптом перевертає парту, значно простіше усунути з класу цього учня, ніж намагатися розібратися, що там відбувається у нього в голові.
Намагаючись розібратися в ситуації з нашим хлопчиком, я зрозуміла, що маленькі кроки можуть дати дуже великі результати.
І це не так складно, як здавалося на початку.

Щоб розібратись у всій цій історії треба, копнути глибше.
Виявилось, що батько залишив сім'ю, а мати брала подвійні зміни, щоб прогодувати дітей.
Тобто по суті, дитинка росте без підтримки дорослих, більш того, на нього поклали обов'язок доглядати за молодшим братом.
А він всього лише учень молодших класів?!

А тоді ти ставиш, вже запитання собі, чи варто докоряти йому за те, як він себе веде?

І ось три ідеї, які допомогли досягти успіху:
- Для дітей цієї вікової категорії, ранкова поява в школі вже стрес: з м'якого домашнього середовища ти потрапляєш в атмосферу правил й дисципліни. Облаштувавши для хлопчика спеціальну зону, де він міг би розслабитися, дозволили йому там проводити деякий час вранці.
- Як тільки починаєш ставитись уважніше до емоцій дітей, починаєш інакше сприймати поведінку не як подразник, а як те, до чого треба поставитися інакше, з позиції довіри та поваги.
- Розкривши та зрозумівши таланти й інтереси дитини, його енергію можна спрямувати на корисні суспільні, волонтерські справи. Так може народитися навіть новий лідер.

На перший погляд, це здається майже не можливим та навіть дещо дивакуватим.
Але зосередившись на емоційному стані дітей ми інвестуємо в майбутнє.
Вони наші майбутні громадяни, а не просто умовні одиниці, які складуть або не складуть ЗНО.
Схожі статті