Як молодому вчителю давати поради батькам
Найважливіше, що потрібно знати про ради — це те, що насправді батьки не проти них.
А навпаки, спокійно зважено подана порада від уважного співрозмовника буде легкою та приємною для сприйняття.
Навіть якщо думка йде трохи всупереч з вашими співрозмовником.
Ще краще, якщо ця порада або прохання, не чіпатиме особистий простір раптовим вторгненням, а тим паче не звучить як «я краще знаю!» або «я досвідченіший».
І якщо порада буде ненав’язливою, тоді швидше за все, за нею звернуться ще й ще раз.
Тому що дуже приємно та цінно бачити небайдужість й готовність допомоги словом й ділом.

Той, хто дає пораду, завжди виглядає злегка (або не злегка) зарозуміло й так наче, займає позицію «я точно знаю, як правильно».
З такою подачею навіть найдобріша та правильна порада, виглядатиме саме так.
Варто звертати увагу на доцільності та тоні/інтонації. Даючи поради батькам, спустіться з п'єдесталу), щоб ваші слова звучали як підтримка, а не як мораль.

Поради завуальовані довгими бесідами з прикладами про те, до чого може призвести потурання дитячим примхам або, навпаки, суворі установки.
Такі довгі розповіді, історії виховання завжди цікаво послухати (й насправді немає, не завжди), але в них зазвичай той хто розповідає втрачає важливі деталі, що суттєво впливають на сюжет.
Розповідайте історії про себе та своє дитинство - на середині першої ви згадаєте про те, що й вас «занадто сильно любили» і «були занадто суворі», можливо це переведе вашу розмову в інший напрям.

Будь-які поради завжди нелегко давати. Особливо тоді коли між вами (молодим вчителем) та батьками є вікова різниця.
В такий момент налаштовуйте себе на позитив, ви просто висловлюєте власну думку для покращення ситуації школяра.
А рішення дослухатись до неї чи ні, особиста справа батьків.
Не останню роль грає в таких розмовах ваш авторитет серед батьків.
Також варто зазначити, що з першого знайомства/ зустрічі з батьками не має змісту, одразу ж давати поради.

Нехай ваші поради завжди звучатимуть влучно.
Схожі статті