Багато хто вважає, що грошове заохочення, найкраще мотивує дитину вчитися.
Мені було цікаво провести невелике соціологічне опитування в одній з соціальних мереж, ставлячи єдине запитання у кількох «батьківських» та «сімейних» спільнотах:
Щоб вам було б цікаво прочитати у книзі, на тему «Діти та гроші»?

Згідно з результатами опитування:
на першому місці виявилось:
"платити чи не платити дітям за домашню роботу, або за шкільні завдання, або за домашні справи."
За частотою використання на форумах, ця тема також є в лідерах.
Хоча, здавалося б, у чому суперечності!?
Маєш бажання платити - плати, не маєш - шукай інші способи впливу.

Схема в батьків може виглядати приблизно, ось так: за п'ятірки-четвірки платимо заздалегідь обумовлену суму, за двійки - віднімаємо.
Трійки вважаємо нейтральною оцінкою й не оплачуємо взагалі.

Іноді використовують ще й «підвищуючи або зменшувальний коефіцієнт»:
наприклад, українську мову та літературу, історію України даються дитині легко - за них платимо тільки половину суми.
А трудове навчання та фізкультура, хореографія чи мистецтво взагалі не вважаємо доцільним оплачувати.
П'ятірку за контрольну з математики заплатимо вдвічі, за семестрові оцінки - або коштовний подарунок, або величезні тумаки з величезним штрафом (добре, хоч не тюремне ув'язнення).

 Інший метод, метод «батога». Зрозуміло, дзеркальний варіант:
за п'ятірки-четвірки не платимо нічого («вчитися - це твій обов'язок»),
за двійки-трійки позбавляємо кишенькових грошей.

Більш менш не шкідливий варіант в такому - коли гроші тільки даються, без штрафних санкцій.

Загалом, напевно, нічого поганого в цьому немає: дитина доклала певні зусилля й отримав заслужену винагороду.

Деяка небезпека таїться лише у тому, що дитина звикає отримувати гроші за те, що є в принципі її обов'язком.