Дитячі протести проти правил, що є у сім‘ї.
05.02.2019 Батькам
Всупереч зовнішній грубості, тінейджери дуже вразливі.
Розповісти про свої проблеми батькам їм дуже складно - важко підібрати влучні слова, соромно скаржитися.

Часто девіантну поведінку, в тому числі використання «особливих словосполучень» - крик про допомогу.
Нещасливе кохання, сварка з друзями або переживання з приводу своєї зовнішності - привід для відчаю, особливо коли тобі 12 чи 16 років.
Але проблеми можуть бути й куди більш серйозними.
Потрапив в бійку, заборгував грошей, друзі вперше запропонували спробувати алкоголь чи наркотики ...

В таких ситуаціях, не потрібно додумувати, а лише спокійно слухати, намагаючись не оцінювати, що відбувається, поки не дізнаєтесь суті.
Якщо ви будете реагувати уважно й співчуваючи, запитуючи так ніби просто уточнюєте, дитина рано чи пізно поділиться тим, що її хвилює.
Попри, свою протестну поведінку, батьки для тінейджерів залишаються дуже важливими людьми.

В більшості випадків, використання «особливих висловів» на адресу батьків очевидне порушення підлітком правил.
Це свідчить про те, що самі правила й кордони сімейної системи виховання є застарілими.
Маю на увазі, не ті, які забороняють матюкливу лексику, а більш глобальні - ті, що регулюють права та обов'язки членів сім'ї.

Батьки часто не встигають за змінами, що відбуваються: дитина дорослішає, а з нею досі спілкуються, як з десятирічним.
Або не стукаючи, заходячи до його кімнати, не звертають увагу на думку дитини, або не виділяють кишенькових грошей.
У деяких сім'ях до дитячих прав додають й дитячі обов'язки, але в іншому батьки самі собі протидіють, наприклад: «Ти вже дорослий, сам домовляйся з вчителькою», але «Додому повернись до дев'ятої, малий ще допізна гуляти».

У тінейджера, що опинилися в незрозумілому становищі «доросла дитина», така несправедливість викликатиме закономірний протест.
Але школяр не має ні належного авторитету, ні достатніх ступенів рефлексії, щоб висловити це прямо.
Тому протестує за допомогою девіантної поведінки, описати це можна описати так: «Ви не помічаєте, що я вже дорослий?!
Тоді я буду вас шокувати, користуючись та озвучуючи слова, які підліткам знати не годиться».

Батькам може бути, в певній мірі, зручна така модель поведінки, застрягання дитини в дитинстві.
Поки він не подорослішав - ми ніби не постаріли. До того ж можна не змінювати застарілі порядки, але це навряд дасть позитивні наслідки.
Схожі статті