1. Технічне забезпечення. Заведено вважати, що наша система освіти стала комп'ютеризована. По факту це правда. Освітні організації стали отримувати технічну підтримку від держави — хтось раніше, хтось пізніше. Але якщо в школах ця техніка хоч якось оновилася в силу використання проекторів та інтерактивних дощок то ось додаткова технічно залишилося у минулому столітті. Ось і виходить, що вимоги до всіх змінилися, а техніка — не у всіх.

2. Зайнятість дітей. Ви навіть не уявляєте собі, наскільки змінилася кількість дітей, які отримують додаткову освіту сьогодні. Це обумовлюється тим, що діти зайняті. Здавалося б, чому б не радіти? Діти завантажені, кожен день у них безліч різноманітних гуртків чи секцій або додаткових уроків.

3. Застарілі програми. Це факт, який помічають швидше за все діти й молоді батьки. Більшість досить цікавих колективів не є популярними, адже не популяризовані, програми в них не змінювались ще з радянських часів. Найбільшим попитом користуються танцювальні та вокальні дитячі студії.

4. Неготовність вчителів приймати технічний прогрес. Більшість педагогів представниками «старої школи». Вони навіть в процесі спілкування часто використовують фразу: «Ось у наш час ...». Найстрашніше, що їх досвід й професіоналізм зжили себе. В більшості випадків це відбувається з причин опору в прийнятті технічного прогресу. Вони не прагнуть пізнавати щось нове, їм простіше діяти за принципом: «Знову ви у свої телефони тикаєте!».

5. Бездіяльність. Покоління таких педагогів, найчастіше готове міркувати про проблеми, говорити про зміни й чекати схвалення в коментарях від таких же педагогів. Але не діяти!