Як виховувати «щасливу дитину»
22.02.2019 Батькам
Батькам не потрібно втручатись у прояв самостійності та допитливість своєї дитини, особливо якщо вони прагнуть виховати щасливу дитину.

Більшість батьків хвилюють відповіді на запитання:
«Як допомогти школяру вивчити уроки самостійно?»
« Яким чином реагувати на істерики?»
«Що треба робити, щоб школяр вам не грубіянив?».

Але однозначних відповідей не знайти, але можна виділити для себе певні моменти, що допоможуть їх вирішити.

Співпраця дорослого й дитини - це так звана система, що об’єднує думки, установки, емоції та звички.
В основі яких закладено кардинальні принципи, зважаючи на те, якою батьки бачать свою дитину в майбутньому.

Починати варто з чіткої відповіді на запитання: «Яка вона, щаслива дитина?».
Адже, поняття «щаслива дитина» в кожного може бути різним, хтось основним вважає матеріальну, а хтось духовну складову.
Психологи вважають, що діти одразу народжуються маючи потенціал до щасливого та творчого життя. Необхідно з народження підтримувати живі сили дитини.

Давати їй свободу у розвитку. «Давати свободу» в даному контексті означає, давати дитині проявляти свою допитливість.
Наприклад, у дитинстві малюк скрізь залазить, щось ламає, щось розбирає, щось закидає кудись, хоче пробігтись по калюжі, цей список можна ще довго продовжувати.
Але у всіх цих спробах та прагненнях дитина розвивається, а ці спроби є життєво необхідними.
Батьки можуть впливати на розвиток цієї допитливості або несвідомо гасити її, останнє трапляється коли дитині постійно повторюють: "Підростеш дізнаєшся", "Облиш це, займаєшся дурницями".

Методика Монтессорі радить: не заважати, коли дитина чимось зайнята, давайте їй можливість щось зробити самостійно, не перехоплюйте в неї нічого, адже так вона самостійно набуває досвід.
Намагайтесь не підказувати, не критикувати, ці виправлення вбиватимуть бажання щось зробити в майбутньому.
Дайте можливість повозитися самостійно.

Поважайте прагнення дитини, її спроби, її докладені зусилля.
Поспішати виправляти школяра й виконувати якесь завдання за нього не має жодної потреби, роздуми та самостійні спроби іноді корисніші ніж правильні відповіді.
Інакше ви ризикуєте загасити в школяра допитливість та бажання саморозвитку.

У батьківського піклування повинні бути певні кордони.
Невідкладного втручання вимагають тільки ті ситуації, в яких мова йде про загрозу життю.
І чим старша є ваша дитина, тим більше їй необхідно давати розв'язувати проблеми самостійно.
Схожі статті