• Музикант, мажор, повільний хлопчик. Що між ними спільного?

Музикант, мажор, повільний хлопчик. Що між ними спільного?
07.12.2018 Учням
Це статуси, що заважають вчитись дітям.
Часто заважають вчитись не тому, що з дітками щось не так, а тому що наше суспільство сприймає й реагує на таких школярів з певною призмою.

Спробую описати такі типи школярів та їхні переживання.

Дівчинка скрипалька. Вона з товстою косою - вона впевнено йдемо до вступу в консерваторію. Якщо у дитини інші таланти, які не шкільні, часто вчителі не сприймають серйозно творчі здібності учнів.
І тут нав’язується питання: «А чи повинен юний музикант, спортсмен, актор бути неосвіченим тільки тому, що не може поєднувати жорсткий шкільний графік з головною справою свого життя?» Безумовно не повинен. Освіта - не «навіщо» або «для того, щоб…», це право, яке є у кожного.

Мажор. Більшість каже, що вона повинна навчатись не в нашій школі, а у дорогій приватній школі.
Тиха на вигляд дівчина, але дещо має залежності, суїцидальні зриви, бешкет, анорексія, спроби батьків відправити її вчитися в Європу - історія там вже довга і серйозна, а їй лише шістнадцять років і вона ще дитина.
Цілі життя неясні, перспективи туманні, мотивації вчитися відсутня, та й знань майже немає.
Але варто розуміти, що проблеми бувають не тільки у тих, чиї батьки п'ють і не працюють, але і в сім’ях де батьки досвідчені та працелюбні.
Вчителі бояться і ненавидять проблемних мажорів, і їх можна зрозуміти: багаті юні хами плюють на педагога з високої дзвіниці, на жаль.
Але школа - одне з тих місць, де треба розв'язувати цю проблему, але вона тільки посилюється її наслідки.

Повільний хлопчина. Дисграфія, дислексія, труднощі з деякими предметами, невміння переказувати і концентрувати увагу, самооцінка нижче паркету, відсутність мотивації до навчання - все більш-менш позаду.
Не складно уявити, що буде, якщо цього хлопчика відправили у звичайну школу.
Там дитина точно продовжить вважати себе безнадійною дурепою, якій не варто і пробувати гризти граніт науки, а краще самоствердитися як-небудь веселіше, наприклад, в дружбі з іншими «дивними» з асоціальних вчинках.

Я сама колись, була такою собі дівчинкою скрипалькою, тільки замість скрипки в мене були танці. І нічого, тепер це справа всього мого життя, яку я обожнюю, але спершу всі сприймали мій вибір не серйозно.
Хотілось би, щоб такі дітки відчували себе впевненіше у класі й школі.

А ми як вчителі/батьки просто зобов’язані підтримувати наші «чада».
Схожі статті